У КАМЕНЯРНІ МАУТХАУЗЕНА

Під сонцем пекучим
Камінь б’ю.
Від спраги мучусь,
Води не п’ю.

Тінь під горою,
Туди не йду.
Мені шістнадцять,
Там смерть знайду.

Біжить струмочок -
Люстерко води,
Життя не радить,
Уб’ють — не йди.

Дивлюсь на руки,
Худі, дитячі,
Капо кричить:
“Роби, ледачий”.

Камінь великий,
Молот важкий,
Живіт порожній,
Коли і бий.

Земляк мій поруч
Лежить слабий,
Удар по спині -
Камінь бий.

Ось, він на друга
Кричав і бив,
Потім на горло
Йому ступив.

Сонце на захід,
Спека спада.
Пісня десь з волі,
А в нас біда.

Кінець роботі,
Хвилина, друга.
Несем у табір
Мертвого друга.

Мужніють серця в нас,
В них правда й надія,
Згинуть фашисти,
І збудеться мрія.

1946 Григорій Сагайдак
У КАМЕНЯРНІ МАУТХАУЗЕНА Під сонцем пекучим Камінь б’ю. Від спраги мучусь, Води не п’ю. Тінь під горою, Туди не йду. Мені шістнадцять, Там смерть знайду. Біжить струмочок - Люстерко води, Життя не радить, Уб’ють — не йди. Дивлюсь на руки, Худі, дитячі, Капо кричить: “Роби, ледачий”. Камінь великий, Молот важкий, Живіт порожній, Коли і бий. Земляк мій поруч Лежить слабий, Удар по спині - Камінь бий. Ось, він на друга Кричав і бив, Потім на горло Йому ступив. Сонце на захід, Спека спада. Пісня десь з волі, А в нас біда. Кінець роботі, Хвилина, друга. Несем у табір Мертвого друга. Мужніють серця в нас, В них правда й надія, Згинуть фашисти, І збудеться мрія. 1946 Григорій Сагайдак
Love
1
391views