СЛЬОЗИ СЕРПНЯ Заплакав серпень, бо не хоче йти, Зостався день, щоб з нами попрощатись, З арени треба вже йому зійти, Та дуже він не хоче розставатись. А сльози ллє, наче немовля, І небо все у хмари затягнулось, Побачив осінь він іще здаля, Його прощання кожного торкнулось. Ридає він, голосить навкруги, В симфонії дощу – слова прощання, З ним відцвітуть й петрові батоги, Мов пісня лебедина це остання. Він плаче так, немов мале дитя, І слів розради нам не підібрати, За ним побачим брами закриття, А іншу буде осінь відкривати. Сльозина кожна, мов останній дзвін, Останнє слово, подих і зітхання, Хоч був коротким, та чудовим він, Але піде́ і бу́де розставання. Піде́ в минуле, та зали́шить слід, Нас обвивав своєю пелено́ю, Він сльози ллє і наче трохи зблід, Й піде́ від нас він слі́зною ходою. 29.08.2021 р. © Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021 Свідоцтво про публікациію№121083107341 #Вірші_поезія_серпень_літо Королева Гір Клавдія Дмитрів