#психологія Чому деякі люди уникають глибокої близькості, навіть коли люблять? Іноді у стосунках ми відчуваємо: “Він/вона точно мене любить, але ніби не пускає ближче”. Людина поруч — турботлива, лагідна, з нею добре, але при спробі поглибити зв’язок вона віддаляється або закривається. Це не завжди означає, що кохання немає. Часто за цим стоїть страх глибокої близькості — несвідомий захисний механізм, який спрацьовує навіть у сильних почуттях. Чому це відбувається? 🔸 Страх втратити себе у стосунках: Для деяких людей близькість асоціюється з втратою автономії: “Якщо я відкриюся повністю — мене поглинуть”. Вони можуть любити, але постійно шукають баланс між “бути з кимось” і “залишитися собою”. 🔸 Раніше емоційна близькість була болісною: Ті, хто мав негативний досвід — зраду, емоційне відторгнення чи аб’юзивні стосунки — можуть підсвідомо боятися повторення болю. Вони закриваються не тому, що не довіряють вам, а тому що їхній досвід навчив: відкритість = вразливість = небезпека. 🔸 Низький рівень емоційної грамотності: Не всі вміють розпізнавати й озвучувати свої почуття. Хтось любить, але не знає, як це виражати, бо в родині не було моделі здорової емоційної близькості. Така людина може відчувати сильні емоції, але тримати їх у собі. 🔸 Підсвідоме переконання “я недостойний любові”: Якщо у людини є внутрішній страх, що її не можна любити “справжню” — вона буде показувати лише частину себе. Близькість лякає, бо вона означає бути побаченим повністю — зі слабкостями, страхами, недоліками. Любов — це не завжди відкритість. Іноді той, хто щиро любить, боїться близькості більше, ніж байдужий. Якщо ви бачите таку поведінку — це не завжди про вас. Це може бути про старі рани, страхи й захист. 💬 Чи стикалися ви з таким у собі або в партнері? Як ви це розуміли?