#думки
"Несправедливість світу" – це перекладання відповідальності за власні очікування на зовнішніх "винних".
Зазвичай за такою безвідповідальністю ховається небажання визнати якість власного внеску у своє життя. Це трапляється, коли людина сама вважає себе слабкою та невдахою, яка не змогла прийняти виклики життя. Вона картає і ненавидить себе за це.
Але, щоб сховатися від внутрішнього конфлікту, перекладає відповідальність за свої "невдачі" на уряд, начальство, батьків, партнерів, долю – будь-яку зовнішню силу, яка "завадила" щастю або була "зобов’язана" влаштувати все "по-справедливості", тобто виконати всі бажання. Але не влаштувала, не забезпечила.
Ідеально було б зрозуміти, що ніхто нам нічого не винен. Але є й хороша новина – ми теж нікому нічого не винні. Ні собі, ні оточенню. На все – вільна воля.
💡 А ось працювати над її зміцненням – мабуть, найважливіше завдання
"Несправедливість світу" – це перекладання відповідальності за власні очікування на зовнішніх "винних".
Зазвичай за такою безвідповідальністю ховається небажання визнати якість власного внеску у своє життя. Це трапляється, коли людина сама вважає себе слабкою та невдахою, яка не змогла прийняти виклики життя. Вона картає і ненавидить себе за це.
Але, щоб сховатися від внутрішнього конфлікту, перекладає відповідальність за свої "невдачі" на уряд, начальство, батьків, партнерів, долю – будь-яку зовнішню силу, яка "завадила" щастю або була "зобов’язана" влаштувати все "по-справедливості", тобто виконати всі бажання. Але не влаштувала, не забезпечила.
Ідеально було б зрозуміти, що ніхто нам нічого не винен. Але є й хороша новина – ми теж нікому нічого не винні. Ні собі, ні оточенню. На все – вільна воля.
💡 А ось працювати над її зміцненням – мабуть, найважливіше завдання
#думки
"Несправедливість світу" – це перекладання відповідальності за власні очікування на зовнішніх "винних".
Зазвичай за такою безвідповідальністю ховається небажання визнати якість власного внеску у своє життя. Це трапляється, коли людина сама вважає себе слабкою та невдахою, яка не змогла прийняти виклики життя. Вона картає і ненавидить себе за це.
Але, щоб сховатися від внутрішнього конфлікту, перекладає відповідальність за свої "невдачі" на уряд, начальство, батьків, партнерів, долю – будь-яку зовнішню силу, яка "завадила" щастю або була "зобов’язана" влаштувати все "по-справедливості", тобто виконати всі бажання. Але не влаштувала, не забезпечила.
Ідеально було б зрозуміти, що ніхто нам нічого не винен. Але є й хороша новина – ми теж нікому нічого не винні. Ні собі, ні оточенню. На все – вільна воля.
💡 А ось працювати над її зміцненням – мабуть, найважливіше завдання

258views