СВІТ БЕЗ МЕТИ

Вони стоять, мов тіні в темноті,
Бояться крок зробити у пітьмі.
Їм страшно впасти, збитися з путі,
Тож гинуть у нестійкості самі.

Не сміють рук підняти до зірок,
І кожен день – це марний їхній крок.
Вони мовчать про лагідне життя,
Яке веде у вічне забуття.

Вони мов камінь, що у річці спить,
Який нікуди зовсім не пливе,
Їх світ давно метою не живе,
А в їхнім небі - сірість, не блакить.

Та поки серце має каяття,
Є шанс змінити все своє буття,
Зірвати з карми той важкий замок
І рушити в життя без помилок.

Живий лиш той, хто бачить у пітьмі,
Хто не боїться збитися з путі,
Чиї думки всі по життю прямі,
Думки які не гаснуть в темноті.

Мирослав Манюк
27.02.2025
СВІТ БЕЗ МЕТИ Вони стоять, мов тіні в темноті, Бояться крок зробити у пітьмі. Їм страшно впасти, збитися з путі, Тож гинуть у нестійкості самі. Не сміють рук підняти до зірок, І кожен день – це марний їхній крок. Вони мовчать про лагідне життя, Яке веде у вічне забуття. Вони мов камінь, що у річці спить, Який нікуди зовсім не пливе, Їх світ давно метою не живе, А в їхнім небі - сірість, не блакить. Та поки серце має каяття, Є шанс змінити все своє буття, Зірвати з карми той важкий замок І рушити в життя без помилок. Живий лиш той, хто бачить у пітьмі, Хто не боїться збитися з путі, Чиї думки всі по життю прямі, Думки які не гаснуть в темноті. Мирослав Манюк 27.02.2025
Like
1
180переглядів