У давні часи, коли люди ще не знали про тканини, вони загорталися у шкури звірів і листя. Але серед них був один чоловік на ім’я Оріс, який завжди мріяв створити щось м’якше, зручніше та красивіше.

Довгі роки він спостерігав за природою: за павуками, що ткали тендітні павутини, за птахами, що сплітали гнізда. І ось, після численних спроб, Оріс винайшов ткацький верстат. Він узяв тонке волокно з рослин і почав переплітати його, створюючи перші в історії тканини.

Люди були в захваті! Вони більше не мусили носити важкі шкури — новий матеріал був легким, теплим і гарним. Оріса шанували як великого мудреця, і він навчав інших майструвати тканини.

Та одного дня, коли Оріс працював над удосконаленням свого верстата, сталася біда. Він випадково наступив на своє власне веретено, впав у вогнище й загинув. Люди спробували продовжити його справу, але не знали секретів створення ниток — Оріс не встиг їх передати.

Згодом усі тканини зносилися, а замінити їх було нічим. Люди знову повернулися до шкур і листя, а пам’ять про Оріса жила лише в легендах. Кажуть, що його дух досі витає у вітрі, що колише стебла льону та нагадує людям про втрачене мистецтво ткацтва.