"Чому не варто хотіти повертатися до срср?" Назва рецензії на цю книгу перефразовує публіцистичну статтю самого Івана Багряного, на той час - уже порятованого із демонічних тоталітарних лабет есесерії українця-емігранта. Цей текст раджу читати всім теперішнім підліткам,та різного роду "ждунам"ностальгічно залюбленим у радянську державу, щоправда, обізнаним із нею виключно за спогадами дідусів і бабусь та батьків старшого віку. Бо роман - справжній антидот, художня протиотрута для тих, хто здатен читати й осмислювати. Саме цей роман, можна й варто було би називати "романом-вибухом". Історія авіатора Андрія, історія його братів і сестри, історія його занапащеного молодечого кохання - то локальне висвітлення трагедії всього Українського НАРОДУ, невтомно винищуваного окупаційним радянським режимом від року до року, після поразки Українських Національно-визвольних змагань та встановлення в Україні більшовицького режиму в 1921-му році... Книга за обсягом доволі велика, проте читав її майже без перерв, за дві з половиною доби, навпіл зі слізьми й гірким розпачем. Бо історичні знання про таборові й в'язничні катування, непокірних і вільнолюбних Українців - то все ж таки офіційний фактаж, а романтизовано-документалізований художній текст розпинає читацьку душу, серце й емоції нараз. Фінал "Саду Гетсиманського" - неочікуваний і тріумфально-трагічний, бо попри вимолений вищими силами порятунок виправити вже буде можливо далеко не все... https://t.me/RuslanSpeaks. ©️ 13 .02.2025