ВІКНО У ЖИТТЯ
Бачу ранок за вікном.
Бачу те, чого чекав.
Промінь б'є густу туманність знов.
Вдячний я за те, що доля не гірка.
Та ще маю тіні у своїх думках.
Тиснуть знов вони на мої скроні.
Штору вліво і ловлю тепло,
щоби розпач зник з нейронів.
Світло, я тягнусь до тебе крізь вікно!
Ще я не пізнав світанків краще!
Лиш вони дарують цю надію!
Сльози втіхи не спиню нізащо!
Хай світанок дбає під покровом дійсним
про усіх, хто свій шукає шлях для діла.
І нехай ніде не буде більше страху.
Болі всі минулі хай розтануть.
За вікном вирує вільний простір ніби захист.
Буду жити та творити в танці.
Хай всі знають, що живий я зранку.
Та що тут я сам будую долю.
Навстіж я відкрию білу раму.
Вітер у свій дім впущу надовго.
І скажу я твердо: вже світає! Ніч пішла давно.
Хай закриє свою темну пащу.
Світло, я тягнусь до тебе крізь вікно!
Ще я не пізнав світанків краще!
Це вони дарують цю надію знов!
Сльози втіхи не спиню нізащо!
Мирослав Манюк
17.11.2026
Бачу ранок за вікном.
Бачу те, чого чекав.
Промінь б'є густу туманність знов.
Вдячний я за те, що доля не гірка.
Та ще маю тіні у своїх думках.
Тиснуть знов вони на мої скроні.
Штору вліво і ловлю тепло,
щоби розпач зник з нейронів.
Світло, я тягнусь до тебе крізь вікно!
Ще я не пізнав світанків краще!
Лиш вони дарують цю надію!
Сльози втіхи не спиню нізащо!
Хай світанок дбає під покровом дійсним
про усіх, хто свій шукає шлях для діла.
І нехай ніде не буде більше страху.
Болі всі минулі хай розтануть.
За вікном вирує вільний простір ніби захист.
Буду жити та творити в танці.
Хай всі знають, що живий я зранку.
Та що тут я сам будую долю.
Навстіж я відкрию білу раму.
Вітер у свій дім впущу надовго.
І скажу я твердо: вже світає! Ніч пішла давно.
Хай закриє свою темну пащу.
Світло, я тягнусь до тебе крізь вікно!
Ще я не пізнав світанків краще!
Це вони дарують цю надію знов!
Сльози втіхи не спиню нізащо!
Мирослав Манюк
17.11.2026
ВІКНО У ЖИТТЯ
Бачу ранок за вікном.
Бачу те, чого чекав.
Промінь б'є густу туманність знов.
Вдячний я за те, що доля не гірка.
Та ще маю тіні у своїх думках.
Тиснуть знов вони на мої скроні.
Штору вліво і ловлю тепло,
щоби розпач зник з нейронів.
Світло, я тягнусь до тебе крізь вікно!
Ще я не пізнав світанків краще!
Лиш вони дарують цю надію!
Сльози втіхи не спиню нізащо!
Хай світанок дбає під покровом дійсним
про усіх, хто свій шукає шлях для діла.
І нехай ніде не буде більше страху.
Болі всі минулі хай розтануть.
За вікном вирує вільний простір ніби захист.
Буду жити та творити в танці.
Хай всі знають, що живий я зранку.
Та що тут я сам будую долю.
Навстіж я відкрию білу раму.
Вітер у свій дім впущу надовго.
І скажу я твердо: вже світає! Ніч пішла давно.
Хай закриє свою темну пащу.
Світло, я тягнусь до тебе крізь вікно!
Ще я не пізнав світанків краще!
Це вони дарують цю надію знов!
Сльози втіхи не спиню нізащо!
Мирослав Манюк
17.11.2026
8views