ВІКНО У ЖИТТЯ

Бачу ранок за вікном.
Бачу те, чого чекав.
Промінь б'є густу туманність знов.
Вдячний я за те, що доля не гірка.
Та ще маю тіні у своїх думках.
Тиснуть знов вони на мої скроні.
Штору вліво і ловлю тепло,
щоби розпач зник з нейронів.
Світло, я тягнусь до тебе крізь вікно!
Ще я не пізнав світанків краще!
Лиш вони дарують цю надію!
Сльози втіхи не спиню нізащо!
Хай світанок дбає під покровом дійсним
про усіх, хто свій шукає шлях для діла.
І нехай ніде не буде більше страху.
Болі всі минулі хай розтануть.
За вікном вирує вільний простір ніби захист.
Буду жити та творити в танці.
Хай всі знають, що живий я зранку.
Та що тут я сам будую долю.
Навстіж я відкрию білу раму.
Вітер у свій дім впущу надовго.
І скажу я твердо: вже світає! Ніч пішла давно.
Хай закриє свою темну пащу.
Світло, я тягнусь до тебе крізь вікно!
Ще я не пізнав світанків краще!
Це вони дарують цю надію знов!
Сльози втіхи не спиню нізащо!

Мирослав Манюк
17.11.2026
ВІКНО У ЖИТТЯ Бачу ранок за вікном. Бачу те, чого чекав. Промінь б'є густу туманність знов. Вдячний я за те, що доля не гірка. Та ще маю тіні у своїх думках. Тиснуть знов вони на мої скроні. Штору вліво і ловлю тепло, щоби розпач зник з нейронів. Світло, я тягнусь до тебе крізь вікно! Ще я не пізнав світанків краще! Лиш вони дарують цю надію! Сльози втіхи не спиню нізащо! Хай світанок дбає під покровом дійсним про усіх, хто свій шукає шлях для діла. І нехай ніде не буде більше страху. Болі всі минулі хай розтануть. За вікном вирує вільний простір ніби захист. Буду жити та творити в танці. Хай всі знають, що живий я зранку. Та що тут я сам будую долю. Навстіж я відкрию білу раму. Вітер у свій дім впущу надовго. І скажу я твердо: вже світає! Ніч пішла давно. Хай закриє свою темну пащу. Світло, я тягнусь до тебе крізь вікно! Ще я не пізнав світанків краще! Це вони дарують цю надію знов! Сльози втіхи не спиню нізащо! Мирослав Манюк 17.11.2026
8views