Українська
English
ЛІНОЩІ
ось вечір осів на плечах
і я не спішу ворушитися,
дивлюся на стелю, як блимає час,
рахую щілини житла необжитого,
уже забуваю, навіщо вставати,
бо чай мій давно охолов.
за вікнами хтось поспішає до ватри,
а я відкладаю вже навіть думки під вікном,
збираюся встати. колись. очевидно. давно.
ще трохи полежу,
собі обіцяю, що пройде і ця течія.
заплющую очі, приходить залежність.
все завтра.
я.
Мирослав Манюк
09.11.2026
ось вечір осів на плечах
і я не спішу ворушитися,
дивлюся на стелю, як блимає час,
рахую щілини житла необжитого,
уже забуваю, навіщо вставати,
бо чай мій давно охолов.
за вікнами хтось поспішає до ватри,
а я відкладаю вже навіть думки під вікном,
збираюся встати. колись. очевидно. давно.
ще трохи полежу,
собі обіцяю, що пройде і ця течія.
заплющую очі, приходить залежність.
все завтра.
я.
Мирослав Манюк
09.11.2026
ЛІНОЩІ
ось вечір осів на плечах
і я не спішу ворушитися,
дивлюся на стелю, як блимає час,
рахую щілини житла необжитого,
уже забуваю, навіщо вставати,
бо чай мій давно охолов.
за вікнами хтось поспішає до ватри,
а я відкладаю вже навіть думки під вікном,
збираюся встати. колись. очевидно. давно.
ще трохи полежу,
собі обіцяю, що пройде і ця течія.
заплющую очі, приходить залежність.
все завтра.
я.
Мирослав Манюк
09.11.2026
4views