Українська
English
Чи справді існують нікчемні люди та благородні мужі?
Ця думка належить Конфуцію і міститься в його праці «Лунь юй» («Бесіди та судження»), яку також називають «Аналектами».
В одному з висловів (книга IV, розділ 16) сказано:
«Благородна людина розуміє, що є правильним, а нікчемна розуміє, що їй вигідно».
Є й інший відомий вислів:
«Благородна людина шукає причину в собі, нікчемна — в інших».
Ці вислови змушують замислитися. Адже, якщо подивитися навколо, можна помітити, що люди справді дуже різні. Одні здатні на добрі вчинки навіть тоді, коли це їм нічого не дає. Інші ж готові переступити через будь-кого заради власної користі.
Але чи існують насправді нікчемні люди та благородні мужі? Чи не є це лише умовним поділом, за допомогою якого людство намагається пояснити власну поведінку?
На перший погляд, поділ здається надто категоричним. Невже можна всіх людей розкласти по двох полицях? Адже кожен із нас має свої слабкості, помиляється, іноді поводиться егоїстично, а іноді здатний на несподівану доброту.
Людина, яка сьогодні вчинила шляхетно, завтра може проявити дріб’язковість. А та, від якої ніхто не чекає нічого доброго, іноді здатна на вчинок, який змушує повірити в людяність.
Але водночас не можна заперечувати, що є люди, для яких власна вигода стоїть вище за совість. Вони можуть усміхатися тобі в обличчя, говорити правильні слова, демонструвати порядність, але щойно з’являється можливість отримати щось для себе, їхні принципи кудись зникають.
Для них дружба — це користь, допомога — це інвестиція, доброта — можливість отримати щось навзаєм. Вони не запитують себе, чи правильно вчинити, а передусім думають, чи вигідно це їм.
І навпаки, благородна людина не обов’язково має високий статус, великі статки чи гарну освіту. Вона може жити скромно, працювати на звичайній роботі, не мати жодного впливу на суспільство. Але в неї є те, чого не купиш за гроші, — внутрішній моральний стрижень.
Вона не принижуватиме слабшого, щоб самій здаватися вищою. Не зрадить друга заради вигоди. Не привласнить чужу заслугу. Не обов’язково говоритиме про свою порядність, бо її вчинки говорять самі за себе. ...
Читати далі https://korop.gt.tc/archives/2980
Ця думка належить Конфуцію і міститься в його праці «Лунь юй» («Бесіди та судження»), яку також називають «Аналектами».
В одному з висловів (книга IV, розділ 16) сказано:
«Благородна людина розуміє, що є правильним, а нікчемна розуміє, що їй вигідно».
Є й інший відомий вислів:
«Благородна людина шукає причину в собі, нікчемна — в інших».
Ці вислови змушують замислитися. Адже, якщо подивитися навколо, можна помітити, що люди справді дуже різні. Одні здатні на добрі вчинки навіть тоді, коли це їм нічого не дає. Інші ж готові переступити через будь-кого заради власної користі.
Але чи існують насправді нікчемні люди та благородні мужі? Чи не є це лише умовним поділом, за допомогою якого людство намагається пояснити власну поведінку?
На перший погляд, поділ здається надто категоричним. Невже можна всіх людей розкласти по двох полицях? Адже кожен із нас має свої слабкості, помиляється, іноді поводиться егоїстично, а іноді здатний на несподівану доброту.
Людина, яка сьогодні вчинила шляхетно, завтра може проявити дріб’язковість. А та, від якої ніхто не чекає нічого доброго, іноді здатна на вчинок, який змушує повірити в людяність.
Але водночас не можна заперечувати, що є люди, для яких власна вигода стоїть вище за совість. Вони можуть усміхатися тобі в обличчя, говорити правильні слова, демонструвати порядність, але щойно з’являється можливість отримати щось для себе, їхні принципи кудись зникають.
Для них дружба — це користь, допомога — це інвестиція, доброта — можливість отримати щось навзаєм. Вони не запитують себе, чи правильно вчинити, а передусім думають, чи вигідно це їм.
І навпаки, благородна людина не обов’язково має високий статус, великі статки чи гарну освіту. Вона може жити скромно, працювати на звичайній роботі, не мати жодного впливу на суспільство. Але в неї є те, чого не купиш за гроші, — внутрішній моральний стрижень.
Вона не принижуватиме слабшого, щоб самій здаватися вищою. Не зрадить друга заради вигоди. Не привласнить чужу заслугу. Не обов’язково говоритиме про свою порядність, бо її вчинки говорять самі за себе. ...
Читати далі https://korop.gt.tc/archives/2980
Чи справді існують нікчемні люди та благородні мужі?
Ця думка належить Конфуцію і міститься в його праці «Лунь юй» («Бесіди та судження»), яку також називають «Аналектами».
В одному з висловів (книга IV, розділ 16) сказано:
«Благородна людина розуміє, що є правильним, а нікчемна розуміє, що їй вигідно».
Є й інший відомий вислів:
«Благородна людина шукає причину в собі, нікчемна — в інших».
Ці вислови змушують замислитися. Адже, якщо подивитися навколо, можна помітити, що люди справді дуже різні. Одні здатні на добрі вчинки навіть тоді, коли це їм нічого не дає. Інші ж готові переступити через будь-кого заради власної користі.
Але чи існують насправді нікчемні люди та благородні мужі? Чи не є це лише умовним поділом, за допомогою якого людство намагається пояснити власну поведінку?
На перший погляд, поділ здається надто категоричним. Невже можна всіх людей розкласти по двох полицях? Адже кожен із нас має свої слабкості, помиляється, іноді поводиться егоїстично, а іноді здатний на несподівану доброту.
Людина, яка сьогодні вчинила шляхетно, завтра може проявити дріб’язковість. А та, від якої ніхто не чекає нічого доброго, іноді здатна на вчинок, який змушує повірити в людяність.
Але водночас не можна заперечувати, що є люди, для яких власна вигода стоїть вище за совість. Вони можуть усміхатися тобі в обличчя, говорити правильні слова, демонструвати порядність, але щойно з’являється можливість отримати щось для себе, їхні принципи кудись зникають.
Для них дружба — це користь, допомога — це інвестиція, доброта — можливість отримати щось навзаєм. Вони не запитують себе, чи правильно вчинити, а передусім думають, чи вигідно це їм.
І навпаки, благородна людина не обов’язково має високий статус, великі статки чи гарну освіту. Вона може жити скромно, працювати на звичайній роботі, не мати жодного впливу на суспільство. Але в неї є те, чого не купиш за гроші, — внутрішній моральний стрижень.
Вона не принижуватиме слабшого, щоб самій здаватися вищою. Не зрадить друга заради вигоди. Не привласнить чужу заслугу. Не обов’язково говоритиме про свою порядність, бо її вчинки говорять самі за себе. ...
Читати далі https://korop.gt.tc/archives/2980
15views