БЛАГОДАТЬ
Блукав похмуро манівцями ніби пес без будки.
Важка журба стискала груди.
Спливали дні блідими краплями.
Морозний вітер шкіру пік, лишав подряпини.
Здавалось, розпач буде вічним.
Знеможений додолу падав, нищив чоловічність.
Однак зійшла висока благодать.
Блискуче сяйво огорнуло душу ніби водоспад.
Всевишній дав безмежну витримку.
Пітьма втекла безповоротно.
Тепер вдихаю повним ротом.
Серденько сповнилось надземним щастям з висновком.
Мирослав Манюк
16.10.2026
🔆 Псалми 94:19
Я жив, печалі сповнений і туги, Ти ж, Господи, утішив, дав блаженство!
Блукав похмуро манівцями ніби пес без будки.
Важка журба стискала груди.
Спливали дні блідими краплями.
Морозний вітер шкіру пік, лишав подряпини.
Здавалось, розпач буде вічним.
Знеможений додолу падав, нищив чоловічність.
Однак зійшла висока благодать.
Блискуче сяйво огорнуло душу ніби водоспад.
Всевишній дав безмежну витримку.
Пітьма втекла безповоротно.
Тепер вдихаю повним ротом.
Серденько сповнилось надземним щастям з висновком.
Мирослав Манюк
16.10.2026
🔆 Псалми 94:19
Я жив, печалі сповнений і туги, Ти ж, Господи, утішив, дав блаженство!
БЛАГОДАТЬ
Блукав похмуро манівцями ніби пес без будки.
Важка журба стискала груди.
Спливали дні блідими краплями.
Морозний вітер шкіру пік, лишав подряпини.
Здавалось, розпач буде вічним.
Знеможений додолу падав, нищив чоловічність.
Однак зійшла висока благодать.
Блискуче сяйво огорнуло душу ніби водоспад.
Всевишній дав безмежну витримку.
Пітьма втекла безповоротно.
Тепер вдихаю повним ротом.
Серденько сповнилось надземним щастям з висновком.
Мирослав Манюк
16.10.2026
🔆 Псалми 94:19
Я жив, печалі сповнений і туги, Ти ж, Господи, утішив, дав блаженство!
10переглядів