ВІД ПЕРШИХ ДНІВ ВІН У БОЮ СТОЯВ

(Світлій пам'яті героя односельця Бігуна Андрія)

Пішов з життя іще один герой,
Іще один у засвіти полинув.
Він бачив там, ой, стільки… о-йо-йой…
І рано так Андрій цей світ покинув.

Коли ординець став на наш поріг,
Він зброю взяв і став на захист краю.
Не зупинив його ні страх, ні сніг,
Бо край був схожий в нас колись до раю.
Від перших днів він у бою стояв,
І не чекав, що хтось за нього стане.
За волю й правду з орком воював,
А біль утрати в серці не розтане.
Тепер його вже не болить війна,
Не рвуть душі́ сирени і тривоги.
Та в серці залишилася струна,
Що пам'ять береже його дороги.
Як ворог у домівку увійшов,
Андрій не став ховатися за спини –
Він зброю взяв і на війну пішов,
Щоб боронити рідну Україну.
Від перших днів він став на боротьбу,
Не дочекавшись спо́кою й наказу.
І добре знав, що йде він на війну,
Щоб захистити рідних від образи.
Він бачив смерть, руїни і вогонь,
Чужу жорстокість, біль і чорну втому.
Летіли кулі мимо його скронь,
Та він хотів вернути мир додому.
І не чекав за це він нагород,
Не мріяв про гучні слова пошани.
Він захищав Вкраїну і народ,
Бо бачив, як ятря́ться наші рани.
Та доля обірвала шлях земний,
І стих уже наві́ки його голос,
Тепер він там, де спокій неземний,
Не гнеться до землі життєвий колос.
Взяла́ Андрія в лоно вже земля,
І вітер тихо стелиться полями.
Не вернеться Андрій вже звідтіля,
Та буде за́вжди в пам'яті із нами.
Спочинь, Андрію, у тиші́ Небес,
Молитва наша душу зігріває.
Віддав ти Україні все, що ніс…
Чому́сь війна героїв забирає.
Тебе впустив у сво́ю браму рай,
Твоя́ душа тепер вже там спочине.
Твоє́ ім'я звучатиме, ти знай,
Щораз молитва тут за тебе лине.
Низький уклін за те, що ти робив,
За те, що взявся всіх нас захищати,
Ти від орди роки́ нас боронив,
Та в землю довело́сь тобі лягати.
16.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070562