ПРО ЯКУ ЛЮБОВ?

То ж про яку любов до України
Беру́ться говорити саме ті,
Із чиїх вуст не лине солов'їна
Й не линула ніко́ли у житті.

То ж про яку любов до краю цьо́го
Розповідають там, за парканом?
А що вони ж бо знають з то́го всьо́го?
Чи бачать, як йде ворог напролом?

Чи там за парканом так потерпають
Щоразу від ворожих всіх атак?
Чи там вони, як ми тут, добре знають
Про дії терористів-посіпак?

Та головне – на мові ані слова,
Ні слова калинової із вуст.
Чи їм смердить ця мова калинова,
Що ллють ворожу все життя, як муст?

Такі, на жаль – і там, і в Україна,
Що солов'їна їм є ніпощо́,
Та про любов ворожою все лине.
То та любов яка ж бо і про що?

Як можна про любов ту говорити
До неньки на ворожім ЯЗИКУ?
Ним можна неньку тільки очорнити,
А не торожить про любов палку́.

Бо мова й Україна – нероздільні,
За мову й неньку го́лови кладуть,
Та зізнання́ ворожою суцільні,
Й ніяк у мізки цьо́го не вкладуть.

І далі на ворожій про Вкраїну,
І далі на ворожій про любов.
Коли ж ворожа з мізків люду згине,
Немов роса, і не пове́рне знов?

10.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070270