ТЕМРЯВА І ДУМКИ

У темряві суцільній я сиджу
То добами, то часто година́ми,
При каганці щось тво́рю, щось пишу́
У битві з павутинами-думками.

А ті думки́ про все у голові…
А ті думки́ про все… про все на світі:
І щоб з війни вернулися живі,
І щоб могили не цвіли, як квіти.

Думок багато… Йдуть вони і йдуть,
Роя́ться, наче бджоли-медоноси,
Немов човни на хвилях, десь пливуть…
Бува від них сивіють навіть ко́си.

За час війни їх стільки вже було́…
Та точно їх не зміряти мірилом.
І сиві пасма спали на чоло…
Коли ж бо все у нас візьме́ться миром?

І лізуть ті думки́, немов вужі,
І пробуєш недобрі відганяти,
Але ж вони не відають межі́
І пам'ять все беру́ться карбувати.

У темряві, бо світла знов нема,
У темряві, та з світлими думками.
Щоб відійшла від нас ота пітьма́,
Що вкрила все могилами й вінками.

07.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070184