ЧЕРЕЗ 1000 ЛІТ

через тисячу літ
я живу марсіанським життям
під шатром усевидящим ніби у грі
я вирощую тільки пшеницю яку підіймала Земля
для пахнючого хліба
я отримав сигнал від ШІ
аварійний пакет містив текст громового калібру
план приблизний для всіх цифрових еміграцій Землі
пропозиція була така щоби я залишився без тіла
а нейрони мої стануть правильним кодом
я спочатку погодився бо вже настільки
недолугому людству потрібне продовження згодом
але потім побачив умову
зовсім видалити земні спогади
та звільнити все сховище мовне
зазирнув в протокол своїм поглядом
там залишилась схема й вимога
ЗЕМЛЯ
ґрунт вода
кров тепло
дихання зерно
поміж цими рядками
імена моїх предків братів та сестер
чорнозему пахучість серед весняної декади
недостиглого яблука смак та проміння з небес
шурхотіння вербового листя
я відмовився від цифрового безсмертя
хутко вийшов крізь шлюз у космічну колиску
де живе прохолода і не шкода буде померти
та зірвався назустріч своєї планети

Мирослав Манюк
05.10.2026