ФЛАМІНГО

Вже дикі гуси відлетіли,
Щоб люту зиму зимувать.
А де ж фламінго наші сіли
І на болото не летять?

Чи яйця всі порозбивались?
Чи мало було їм тепла́?
Чи може не повилуплялись?
Чи може спалені дотла?

А так чекали у надії
І навіть вірить почали́,
Що будуть зді́йснені ті мрії…
Але з фламінго загули́.

Зате до нас летять ворожі,
Маршрут проклали на мости.
Їх не зупи́нять перехожі,
Бо не сягають висоти.

Їм до вподоби всі опори,
Їм до вподоби покриття.
Несуть на крилах смерть і горе,
Чатують на людські життя.

В дорогу наші не зберу́ться
Й на болота́ не полетять,
Зате ворожі доберуться
І їх не будуть зупиня́ть.

Бо обіцянка не зупи́нить,
А їх у гніздах – тисячі́.
Так геноцид потвора чинить.
Летить бо зброя… не сичі.

03.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1069994