КАШТАНОВЕ ПАЛЬТО

мандрівець тримав квиток
на пізній експрес
дивився в екран допив своє вино
висів непідтверджений від мереж
єдиний дзвінок
від брата
відкласти розмову здавалося
найкращим вердиктом для драми
з причини квапливості між інтервалами
нестриманий потяг рушав
вагони захоплювали спокій
минули десь місяці грілась душа
на вішалці було у домі
каштанове
пальто
яке той залишив перед
від'їздом
тепер телефонний
той номер мовчить
а виклики падають фоном
гудок був колись
як власна байдужість зробилася
єдиним мотивом
пропащої бесіди кривдою збитої
наступної осені під темним тином
той самий суб'єкт зупинив
крок біля під'їзду
і руку свою простягнув ніби на пустирі
тому перехожому що пестив шкіру зміїну
тому перехожому що вже спіткнувся
на сходинці тій що не можна минути

Мирослав Манюк
24.09.2026