ІДУТЬ НАЙКРАЩІ

( Пам'яті тих, в кого забране життя за мову, за патріотизм, за Україну )

Ідуть від нас найкращі защораз,
Бо дуже часто в ко́гось на заваді,
Вони немов... немов іконостас,
Якого так торкнутися всі раді.

Але ж чому́ вони лякають тих,
Хто МОВУ зневажає і плюндрує?
Хто додає і горя, й бід, і лих,
Й на патріотів повсякчас чатує.

Коли ідуть – злітає пелена
З очей у тих, хто був і нашим, й – вашим,
Як вдуматись, то – в суті глибина,
Й потвора цей не може буть інакшим.

Тому́ ця глибина наводить страх,
Звичайне слово нелюдів лякає,
Дзвенить про МОВУ слово навіть в снах,
За це найкращих ірод убиває.

Найкращого не бачать у житті,
З насмішкою на нього реагують,
А до́бра справа ж бо на висоті,
Тому́ і пастки людям цим лаштують.

Ідуть від нас найкращі... так, ідуть,
Ідуть і вже ніко́ли не вертають,
В житті проходять, мов по лезу, путь,
І, як пішли – всім очі відкривають.

22.07.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1018464