ПРОСИМО ДО НАШОГО ХЛІБА-СОЛІ

Сало. Після забою свині його знімали разом зі шкурою цілим шматком зі спини й окремо - підчеревину. Потім різали на квадрати (25-40 см) із надрізами зверху, щедро солили й складали в дерев'яні ночви, скрині, бодні, у керамічні слоїки або підвішували в полотняних торбах у коморі (узимку - на горищі). Солоне сало могло зберігатися до двох років.

Його їли на полуденок і підвечірок із хлібом, огірками, часником у скоромні дні, брали з собою в дорогу. Солоне сало проварювали й споживали на сніданок або вечерю до картоплі чи каші. Ним засмажували або затовкували рідкі страви: борщ, капусняк, юшку. На салі смажили яєчню. Шкварки надавали неповторного смаку кашам, галушкам, вареникам, лемішці, мамализі тощо. Достаток сала вважався в народі за справжній добробут: «Якби мені паном бути, то я б сало їв і салом закусював». Сало й сьогодні надзвичайно популярне.

З відривного календаря "Криниченька" за 27 серпня