РОЗПУТТЯ

Людина буде у ваганнях завжди,
Шукає свій маршрут серед безладдя,
Лишивши в собі те, що не зв'язати.

Думки тривожні горнуть дуже гладко,
А кожен розсуд вчинку на фіналі
Ховає мрію у чужих баладах.

Розкриє хтось нові потенціали,
Впаде невмисна та нова можливість,
Зламавши все, що навкруги банальне.

Готує доля для авансу зливи,
Малюють рішення нові портрети,
Тканина дум накриє все дбайливо.

В полоні цих тенет, як в очереті,
Мов на розпутті серце перед зламом,
Спрямовує до мозку силуети.

За обрій спалах вийде крізь таламус,
Проявить сутність зроблених маневрів,
Пройде мостом до перших слів реклами.

Роки покажуть правду і без нервів,
Звільнившись від вагань та при нагоді,
Коли на згадку прийдуть всі манери.

Правдиве стане зрозумілим згодом.

Мирослав Манюк
11.08.2026