ЗЛАМ НЕБЕС

Безодня розкрила глибоку завісу,
Багрові заграви пробили тумани,
Прорвали заслони високого міста.

Горять у безмежжі запеклі світанки,
Всередині хмари з'являється вихор,
Очима багровими сяють кургани.

Повітря вирує крізь створений вихід,
Червоне проміння палає завзято,
Зруйновано спалахом небо по крихті.

Вогняне створіння виходить з прокляття,
Жахлива потвора пробила полуду,
Шукаючи здобич, лютує затято.

Істота тривожить космічність як пудру,
Тікають смугасті примари додолу,
Здолавши назавжди прадавню облуду.

Земля розступається ніби на долі,
Ховається жах під валун кам'янистий,
Зникає надія на хибність розколу.

Прорізано морок, що спалює кисень,
Пробуджено силу міцного дракона,
Який спопеляє вогнем променистим.

Назавжди пропали природні закони.

Мирослав Манюк
24.07.2026