ГАРТ

Стояв юнак над прірвою підозри,
Шукав ознаки праведного шляху,
Не знав ціни, не знав, на що є дозвіл.

Поволі крок змінив живу відвагу,
Зваблива ціль манила крізь серпанок
І він ішов до неї ніби флагман.

Минулі дні немов знесло серпами,
Душа несла незламну досконалість,
Й терпіння гарт пройшовся лютим спамом.

Настало те, чого давно чекалось:
Ніхто не дав готового моменту,
Лиш досвід проявляв свою зухвалість.

Нелегко серцю рушити знамена,
Помилки теж лишали давні шрами,
Та все звикало до експерименту.

Здобуте стало у потрібні рамки,
Відвага вже не кланялась нещастю,
Надія йшла лиш по своїй програмі.

Лише літа відкрили правду з часом,
Бо вибір судить тільки те, що варто,
І мудрість тихо множила прикраси.

Вже не юнак – людина з власним гартом.

Мирослав Манюк
21.07.2026