МНОЖАТЬСЯ СВІТЛИНИНіч роздерли вибухи шалені,Місто знов здригнулось від біди,Полум'я здіймалось, мов скажене,Дим сховав і вулиці, й сліди.Де учора сміх лунав дитячий -Чорна вирва дихає тепер.Поруч школи біль стоїть гарячий...То чи світ до відчаю завмер?Знов будинки в полум'я в обіймах,Крик лунав крізь камінь і вогонь.Чи над нами світ сумління здіймеЙ запульсує хоч одна зі скронь?Смерть ішла без милості і тіні,Голос танув серед диму й скла,В чорних рамках множаться світлини,Свічі згасли, більше не пала.Люди жити прагнуть до нестями,Та летить залізо знов згори.Нас годують тільки співчуттями,Споглядає світ за всім з нори.Небо стало кольору заграви,Ніч палала полум'ям до дна.Чом мовчать бо світові держави?А мовчання важче, ніж війна.Ранок знов прийшов крізь попелища,Не приніс ні тиші, ні тепла.Лиш руїни стали ще страшніші,Бо й ця ніч людські життя взяла.14.07.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026ID: 1066005