Щось вихопилось і летить —
Як птах, як лист, як дим із хати.
Немов стріла, що хоче жить,
Та не навчилась ще мовчати.
Щось вихопилось — і гайда
За обрій, в небо, понад хмари.
Можливо, це моя біда,
А може, мрія без примари.
Його не клич і не тримай,
Не все повинно повертатись.
Бо іноді, щоб знати край,
Потрібно просто відірватись.
Нехай летить. Йому — свій шлях,
Своя незвідана дорога.
А я стою. В моїх руках
Лиш вітер... і надії трохи.
(мій малюнок простим олівцем)
Як птах, як лист, як дим із хати.
Немов стріла, що хоче жить,
Та не навчилась ще мовчати.
Щось вихопилось — і гайда
За обрій, в небо, понад хмари.
Можливо, це моя біда,
А може, мрія без примари.
Його не клич і не тримай,
Не все повинно повертатись.
Бо іноді, щоб знати край,
Потрібно просто відірватись.
Нехай летить. Йому — свій шлях,
Своя незвідана дорога.
А я стою. В моїх руках
Лиш вітер... і надії трохи.
(мій малюнок простим олівцем)
Щось вихопилось і летить —
Як птах, як лист, як дим із хати.
Немов стріла, що хоче жить,
Та не навчилась ще мовчати.
Щось вихопилось — і гайда
За обрій, в небо, понад хмари.
Можливо, це моя біда,
А може, мрія без примари.
Його не клич і не тримай,
Не все повинно повертатись.
Бо іноді, щоб знати край,
Потрібно просто відірватись.
Нехай летить. Йому — свій шлях,
Своя незвідана дорога.
А я стою. В моїх руках
Лиш вітер... і надії трохи.
(мій малюнок простим олівцем)
267переглядів