Українська
English
ВАР’ЯТКА
Я дивлюся на стіл у порожній кімнаті,
Де холонуть давно макарони-шнурочки,
Шум дзвенить в голові, наче звуки стократні.
Ця знайома мені тільки лихо пророчить,
Що тікала сюди крізь вокзали й застави,
Та лишилась тепер при своїх заморочках.
У Берліні не так, як бувало в Полтаві:
Я розмову веду крізь туманний розсудок,
Щоб хоч трохи її подрімати заставить.
Ця вар'ятка весь час розбиває посуду,
Але я не тримаю ні краплі образи,
Хоч рахую вночі свою кількість засуджень.
Вона плаче тепер і дивує щоразу,
Бо ховає обличчя в долоні худющі
І втрачає свій блиск із прикрасами разом.
Ми лишилися вдвох попід морок грядущий,
Де немає надій на повернення марень
І горять ліхтарі у нерідній нам гущі.
Загубив я слова у суцільнім кошмарі…
Мирослав Манюк
10.07.2026
Я дивлюся на стіл у порожній кімнаті,
Де холонуть давно макарони-шнурочки,
Шум дзвенить в голові, наче звуки стократні.
Ця знайома мені тільки лихо пророчить,
Що тікала сюди крізь вокзали й застави,
Та лишилась тепер при своїх заморочках.
У Берліні не так, як бувало в Полтаві:
Я розмову веду крізь туманний розсудок,
Щоб хоч трохи її подрімати заставить.
Ця вар'ятка весь час розбиває посуду,
Але я не тримаю ні краплі образи,
Хоч рахую вночі свою кількість засуджень.
Вона плаче тепер і дивує щоразу,
Бо ховає обличчя в долоні худющі
І втрачає свій блиск із прикрасами разом.
Ми лишилися вдвох попід морок грядущий,
Де немає надій на повернення марень
І горять ліхтарі у нерідній нам гущі.
Загубив я слова у суцільнім кошмарі…
Мирослав Манюк
10.07.2026
ВАР’ЯТКАЯ дивлюся на стіл у порожній кімнаті,Де холонуть давно макарони-шнурочки,Шум дзвенить в голові, наче звуки стократні.Ця знайома мені тільки лихо пророчить,Що тікала сюди крізь вокзали й застави,Та лишилась тепер при своїх заморочках.У Берліні не так, як бувало в Полтаві:Я розмову веду крізь туманний розсудок,Щоб хоч трохи її подрімати заставить.Ця вар'ятка весь час розбиває посуду,Але я не тримаю ні краплі образи,Хоч рахую вночі свою кількість засуджень.Вона плаче тепер і дивує щоразу,Бо ховає обличчя в долоні худющіІ втрачає свій блиск із прикрасами разом.Ми лишилися вдвох попід морок грядущий,Де немає надій на повернення мареньІ горять ліхтарі у нерідній нам гущі.Загубив я слова у суцільнім кошмарі…Мирослав Манюк10.07.2026
134переглядів