ТЕРНОПІЛЬ. БІЛЬ І СЛЬОЗИТакий страшний й сумний сьогодні ранок,Невинні жертви, що хотіли жить,Це ще одна з ворожих забаганок,Де сві́чі людям взя́лися гасить.А світ мовчить, а світ спостерігає,Як ворог убиває нас щодня,Він докази бідненький все збирає,З'ясувує чи нас вбива русня.Тим часом люд лягає у могили,Ляга в могили наш невинний люд,Шляхи мовчанням ворогу відкрили...Чи буде над ордою Божий суд?Людей десятки знову оніміли,Загасла свічка кожного з життів,А вчора про життя ще гомоніли,Хтось мрію на майбутнє вчора плів.Ми го́лови схилили у скорботі,За кожну душу свічечка пала,Затихла пісня на життєвій ноті,А до сьогодні ще вона жила́.І небо плаче сіре, безнадійне,У ньому крик, що в серці не вмістивсь,А світ – в екранах, стрічках і подіях,Та не в очах, де біль уже згустивсь.Молитва лине крізь дими й руїни,За тих, хто вмів любити і прощать.Їх не вернути — тільки тінь родиниСтоїть в сльозах, не в змозі вже мовчать.Тернопіль у вогні, в скорботі, в тузі,Свічки палають — пам'ять не згаса.І кожен дотик — як прощання в лузі,Де смерть пройшла, мов чорная коса.19.11.2025 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025