РОЗТЕРЗАНЕ ВИШНЕВЕОсь це - не Маріуполь, не Бахмут,Це поруч... поруч з серцем України,Відбувся тут страшний приліт-салютЙ перетворив Вишневе у руїни.Де вчора сміх лунав між яворів,Сьогодні дим закрив людські простори,І плач, і стогін між руїн дворів,Бо й тут спіткало невимовне горе.Завмерло місто в попелі-золі,Здригались стіни від ударів лютих,І гасли сві́чі на свої́й землі́,Убивця сіяв смерть між незабутих.Розбиті долі, що вкривались склом,Немов життя порізане навіки,І кожен крок над випаленим тломВідлунює у розпачі і крику.Не храм упав – людська душа живаПід тягарем жахливої руїни,Бо ворог знов безжально убивавЖиття, що поруч з серцем України.Під плитами мовчать чиїсь батьки,Чиїсь сини, дружини і кохані,І вже тепло і погляду, й рукиНе обійму́ть дітей свої́х востаннє.Не стало дому — знищено життя,Лиш чорна сажа стелиться під но́ги.І небо стало свідком небуття,Де смерть прийшла з ворожої дороги.Палають сві́чі... Та не на столах —У пам'яті, що крається до болю.Орда їх загасила у дворах,Заливши у Вишневому все кров'ю.І досі вітер носить чорний чад,Де тиша вже страшніша за гармати.Вишневе стало болем і стократПрокляттям тим, хто звик людей вбивати.08.07.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026ID: 1065310