СЛОВА І СПОГЛЯДАННЯ

Щодня палає у вогні земля,
А світ рахує втрати й споглядає.
Та чорна смерть свій наступ не спиня,
Є зло вагань і світ лиш співчуває.

З трибун лунають защораз слова
Про біль, про мир, про право і свободу.
Та знову ніч кривава ожива,
Несу́чи смерть знесиленому роду.

Давно відомо, хто приніс війну,
Хто сіє жах, руїни і могили.
Та досі зло не стримано в часу́,
Хоч є для цьо́го і закон, і сили.

Минає день... за ним минає ніч...
Сирени знову ріжуть небо синє.
А світ слова кидає навсібіч,
Коли вогонь зжерає Україну.

Уже не раз усе назвали злом,
Уже не раз чому́сь застерігали.
Та ворог далі суне напролом,
А смерть нам пише все нові́ скрижалі.

Невже замало ще пролито сліз,
Щоб зупинити руки кровожерні?
Ростуть цвинта́рі, наче верболіз…
Діяння світу стелять нам ще й терня.

Хоч світ мовчить, та при́йде Божий суд,
Де кожен крок і вибір щось означить.
Бо не забуде людство тих облуд,
Й те бездіяння точно не пробачить.

05.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1065157