ДОРОГОВКАЗ

Незрячий мандрівець обрав цю дорогу,
У грудях тримав незгасиме завдання,
Поволі здолав непрості перелоги.

Без зору знаходив потрібні майдани,
Де ритм допоміг упізнати стежину,
Над прірвою втримав потрібні питання.

Легкий зорепад потойбіччя пружинив,
Долавши тривогу крізь подих негоди,
Зберіг він незламну глибоку поживу.

Надія відкрила дотепну пригоду,
Безмовна молитва зміцнила бажання,
Даруючи силу супроти незгоди.

Відверте зізнання змінило всі шанси,
Верлібр не замінить уявлень про рими,
Лишивши довічне гаряче пізнання.

Життєва наука зміцнила цей примус,
У кожному кроці зростала довіра,
Вела до духовної справжньої примхи.

Здіймалася вище незборена вірність,
Відкрилася істина серцю єдина,
Згасала колишня облудлива міра.

Навіки спинився життєвий годинник…

Мирослав Манюк
04.07.2026