НАДЛИШОК ЗНАНЬ


Я шукаю знання у глибинах книжкових,
Щоб знайти на питання важливі розгадки,
Але бачу заплутані кроки навколо.


Сторінки старовинні читаю як спадок,
Проте зовсім не менші стають таємниці,
А з'являються нові незвідані надра.


Це безмежне знання виростає як вицвіт
Та показує тільки мою безтолковість,
Бо наука в прогресі не бачить різниці.


Я дивлюся тепер на безкрайність казкову,
Де мільярди секретів лишаються вічно
І розгадку шукаю у серці простому.


Замість мудрих, життєвих та лагідних звичок
Маю купу думок про тривожний прожиток,
Що веде до безглуздих подій нелогічних.


Ось і відповідь стало вже складно змінити,
Я мовчу і вивчаю закони душевні,
Де на мене лягає ганебний відбиток.


Ця заплутана мудрість приносить непевність,
Бо упевненість просто зникає в конфлікті,
Залишаючи розум у ребусах древніх.


І розмиті стають невідомі релікти.


Мирослав Манюк
25.06.2026