ТЕРНОПІЛЬ.
БІЛЬ І СЛЬОЗИ


Такий страшний й сумний сьогодні ранок,
Невинні жертви, що хотіли жить,
Це ще одна з ворожих забаганок,
Де сві́чі людям взя́лися гасить.


А світ мовчить, а світ спостерігає,
Як ворог убиває нас щодня,
Він докази бідненький все збирає,
З'ясувує чи нас вбива руsня.


Тим часом люд лягає у могили,
Ляга в могили наш невинний люд,
Шляхи мовчанням ворогу відкрили...
Чи буде над ордою Божий суд?


Людей десятки знову оніміли,
Загасла свічка кожного з життів,
А вчора про життя ще гомоніли,
Хтось мрію на майбутнє вчора плів.


Ми го́лови схилили у скорботі,
За кожну душу свічечка пала,
Затихла пісня на життєвій ноті,
А до сьогодні ще вона жила́.


І небо плаче сіре, безнадійне,
У ньому крик, що в серці не вмістивсь,
А світ – в екранах, стрічках і подіях,
Та не в очах, де біль уже згустивсь.


Молитва лине крізь дими й руїни,
За тих, хто вмів любити і прощать.
Їх не вернути — тільки тінь родини
Стоїть в сльозах, не в змозі вже мовчать.


Тернопіль у вогні, в скорботі, в тузі,
Свічки палають — пам’ять не згаса.
І кожен дотик — як прощання в лузі,
Де смерть пройшла, мов чорная коса.


19.11.2025 р.


©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025