НАМ КРОВ’Ю ПИШУТЬСЯ СКРИЖАЛІ

Коли вже тиша запанує?
Коли уже прийде́ та мить?
Коли Всевишній нас почує
І будемо спокійно жить?

Чи цьо́му бути не судилось?
Чи це за щось така карма́?
В нас крові море вже проли́лось
Й кінця цьому́ литтю нема.

У нас щоднини гинуть люди,
У нас щоразу б’є набат,
Сліди ворожі бачим всюди,
Щоднини в нас є тілопад.

Щодня в домівці хтось в нас гине,
Щодня вертають на щиті,
По всій Вкраїні плач в нас лине,
Могили в квітах-вишитті.

Ми народилися, щоб жити,
Аби життю могли радіть,
Та ірод вирішив нас вбити
І розпочав війну століть.

Вона провадиться роками,
Її благаємо спинить.
Всевишній зглянеться над нами?
Нам дуже хочеться всім жить!

Ніхто не хоче помирати,
Цей світ не хочем покидать.
Чи зможем МИРУ дочекати?
Про захист як ще нам благать?

Коли вже тиша запанує?
Коли закінчиться війна?
Чи ворог знищить все й зруйнує
Й покі́нчить з нами усіма?

Чи марні наші сподівання?
Чи нас почують взагалі?..
Надія гине в нас остання –
Нам пишуть кров’ю скрижалі́.

16.04.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1062726