ЧЕРЕЗ ПЕКЛО ДО ВОЛІ
(Присвячено 4-й річниці визволення Київщини)

Роки минають, квітень знов іде,
Та пам’ять не затягується склом.
І пам’ятає Київщина де
До кожного смерть рвалась напролом.

Від Прип'яті до стін глухих лісів,
Де кожна гілка бачила війну,
Там ворог розпинав життя і спів,
Втопивши край у чорну тишину.

Ми пам'ятаєм випалені сни,
Дороги, що вели́ у небуття,
Як серед тої лютої весни
Виборювали право на життя.

Тоді земля стогна́ла під вогнем,
І кожен клапоть кров’ю затікав.
Ми вистояли, пам’ять є з тим днем,
Життями люду волю ворог ткав.

Пройшли крізь пекло, все було́ в вогні…
Чотири роки... Прапор майорить…
Убиті вже не встануть більше… ні.
І біль цей бу́де за́вжди голоси́ть.

Ми вдячні тим, хто волю нам здобув –
Гнила орда в нас нищила святе.
Страшний той час ніхто з нас не забув,
І правда наша в серці проросте.

Той кожен крок – то пам’яті скрижаль,
І збережем наза́вжди кожну мить,
Та до життя не ве́рнемо, на жаль,
Убитих всіх, хто мав і досі жить.

02.06.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1060184