Українська
English
ВЕРДОКАР
Під кручами храму з'явився із диму
Де вдови шептали молитву безсмертя.
То йшов Вердокар, зупинивши годину.
Приніс він з собою три книги омерти
І вголос читав замасковані клятви.
У книгах палали імення подерті.
На площі старій проходили обряди,
Де кожен боявся останньої крапки,
Бо сам Вердокар міг за погляд проклясти.
Поволі під текстами згинули рамки,
А в пам'яті мага лишались релікти
За крок до провалля словесної драми.
Він бачив протерті коліна і лікті,
Так люди в молитві гортали писання,
Немов на папері були їхні ліки.
На честь Вердокара лунало: "Осанна!"
Та потім повільно ці викрики стихли,
Він чув недописане слово обману…
І далі між літер чужої латині
Знаходив він сенс, роздавав його даром,
А люди складали цю користь в єдине.
І знову співали на честь Вердокара.
Мирослав Манюк
19.05.2026
Під кручами храму з'явився із диму
Де вдови шептали молитву безсмертя.
То йшов Вердокар, зупинивши годину.
Приніс він з собою три книги омерти
І вголос читав замасковані клятви.
У книгах палали імення подерті.
На площі старій проходили обряди,
Де кожен боявся останньої крапки,
Бо сам Вердокар міг за погляд проклясти.
Поволі під текстами згинули рамки,
А в пам'яті мага лишались релікти
За крок до провалля словесної драми.
Він бачив протерті коліна і лікті,
Так люди в молитві гортали писання,
Немов на папері були їхні ліки.
На честь Вердокара лунало: "Осанна!"
Та потім повільно ці викрики стихли,
Він чув недописане слово обману…
І далі між літер чужої латині
Знаходив він сенс, роздавав його даром,
А люди складали цю користь в єдине.
І знову співали на честь Вердокара.
Мирослав Манюк
19.05.2026
ВЕРДОКАР
Під кручами храму з'явився із диму
Де вдови шептали молитву безсмертя.
То йшов Вердокар, зупинивши годину.
Приніс він з собою три книги омерти
І вголос читав замасковані клятви.
У книгах палали імення подерті.
На площі старій проходили обряди,
Де кожен боявся останньої крапки,
Бо сам Вердокар міг за погляд проклясти.
Поволі під текстами згинули рамки,
А в пам'яті мага лишались релікти
За крок до провалля словесної драми.
Він бачив протерті коліна і лікті,
Так люди в молитві гортали писання,
Немов на папері були їхні ліки.
На честь Вердокара лунало: "Осанна!"
Та потім повільно ці викрики стихли,
Він чув недописане слово обману…
І далі між літер чужої латині
Знаходив він сенс, роздавав його даром,
А люди складали цю користь в єдине.
І знову співали на честь Вердокара.
Мирослав Манюк
19.05.2026
278переглядів