ВІЙНА ПОКЛАЛА В ДОМОВИНУ
(Світлій пам’яті односельчанина героя Юрія Шарандака)

Усі його з дитинства добре знали,
З народження він ріс в нас на очах,
Життя його ординці теж забрали,
Вже не пройде́ по рідних всіх стежках.

Героєм і Юрко в бою́ загинув,
Йому б ще жити й тішити усіх,
Думками з фронту він в домівку линув,
Та у могилу шлях його проліг.

У горі мама, у сльозах родина,
Болюча рана на усе життя,
Війна поклала в домовину сина,
А звідти вже немає вороття.

Та пам’ять про Юрка не згасне в серці,
Світитиме, мов свічка, крізь роки́,
В сльозах в родини очі, мов озерця,
Про нього, мов скрижа́лі, ці рядки.

Його ім’я́ — як стяг над полем бо́ю,
Як голос правди в темряві ночей,
Доповнив список земляків-героїв,
Що не вернулись з вогняних печей.

Він юним ліг за неньку-Україну,
Віддав життя, вернувся на щиті,
Поліг за нас, за рідну солов’їну,
Побачив пекло юним при житті.

Його земля прийня́ла в сво́є лоно,
Могила вже заквітчана над ним,
А мама ру́ки зводить при іконі,
За його душу мо́литься святим.

17.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025