УЖЕ ПРИХОДИТЬ ЛИШ ВВІ СНІ
(Світлій пам’яті полеглого героя земляка Коса Андрія)

Старенька мати у сльозах
Похоронила сво́го сина,
Тепер до неї йде лиш в снах,
Домівка в нього – домовина.

Героєм ліг, хоч жити мав,
Героєм ліг за Україну,
Життя своє́ Андрій віддав,
Плекав у серці солов’їну.

То ж плаче мати у журбі,
Трима світлину біля серця,
Андрій поліг, вона в мольбі,
Слізьми́ наповнила б відерця.

Вона тримає кожен звук,
Тримає сміх його у хаті,
А він зазнав нестерпних мук
І в землю довело́сь лягати.

Тако́ж трима його сліди
У погляді, у кожній зморшці,
Та син не зможе більш прийти,
Його не вздріне у віконці.

А ще ховає між хустин
Його світлину з фронту з болем,
Не меле більш життєвий млин,
Наповнилась домівка горем.

Андрій не верне вже назад,
Не ступить більше на пороги,
І не поса́дить свій він сад,
Скінчились тут його дороги.

У вітрі голос молодий,
І поле кроки пам’ятає,
Та шлях закінчився земний,
А мама сльо́зи проливає.

15.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1049565