Одного разу я полюблю весну.
З її холодними світанками,коли сонце обережно виглядає над горизонтом і несміливо торкається променями шкіри.
З її крихкою ніжністю в перших квітах серед залишків снігу.
З її підлітковими потугами сховати сміття подалі від очей.
З її теплом в очах людей один до одного.
Чомусь весною це особливо помітно.
З її вечорами,в яких ще можна загубитися серед вулиць і парків.
З її злістю,що кидає тобі спогади в обличчя,змушуючи наводити лад в своєму житті.
З її силою розквітати знову і знову,якою вона наділила мене при народженні.

Можливо,колись я перестану ховатись від неї в осені і зрозумію її.
І хто зна, можливо,пожалкую,що так довго не впускала її в душу.
Одного разу я полюблю весну. З її холодними світанками,коли сонце обережно виглядає над горизонтом і несміливо торкається променями шкіри. З її крихкою ніжністю в перших квітах серед залишків снігу. З її підлітковими потугами сховати сміття подалі від очей. З її теплом в очах людей один до одного. Чомусь весною це особливо помітно. З її вечорами,в яких ще можна загубитися серед вулиць і парків. З її злістю,що кидає тобі спогади в обличчя,змушуючи наводити лад в своєму житті. З її силою розквітати знову і знову,якою вона наділила мене при народженні. Можливо,колись я перестану ховатись від неї в осені і зрозумію її. І хто зна, можливо,пожалкую,що так довго не впускала її в душу.
15переглядів