ПРОКИНЬСЯ, КОХАНА

Прокинься, кохана, прокинься, серде́нько,
Бо ворог вбивати прийшов,
В диму і вогні Україна рідненька –
Ординець нас клятий знайшов.

Прокинься, кохана, хоч ще не світання,
Бо всюди гармати гримлять,
Надія на Бога зосталась остання,
Що буде він нас рятувать.

Прокинься, кохана, я мо́лю-благаю,
Бо ворог ступив на поріг,
Дітей і тебе я грудьми затуляю…
Це все, що зробити я зміг.

Прокинься, кохана, від сну пробудися,
Бо вибухи скрізь і вогонь,
Благаю я, мила, на но́ги зведися…
Вже кров витіка з твоїх скронь.

Прокинься, кохана. Та годі вже спати!
Чи чуєш мене ти, чи ні?
Ординець прийшов, щоб життя забирати,
Він душу продав сатані.

Прокинься, кохана. Не смій, я благаю!
Розплющуй вже очі й… вставай…
Без тебе як далі нам жити? Не знаю…
Дітей берегтиму я, знай…

26.12.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1029390