ТІНІ ГОЛОДУ І СВІТЛО ПРАВДИ

Свічу запалили сьогодні усі,
Не Святвечір, та свічка палає,
Замореній голодом – ліки, душі́,
Про той час кожен з нас пам’ятає.

Стоїть Україна в скорботній тиші́,
І молитва до Неба злітає
За тих, хто загинув у темні ті дні,
Їхні ду́ші свіча зігріває.

Свіча на вікні – наче тінь і журба,
І та пам’ять ніко́ли не згасне,
Бо в серці народу – свята боротьба,
Ну і світло надії не гасне.

Запа́лені свічі у кожнім вікні
І єднання у спільній молитві,
Тридцяті роки́ бу́ли дуже страшні,
Де всі з смертю голодною в битві.

І тіні робились з людей при житті,
Як примарами, люди ставали,
В голодному бу́ли вони розп’ятті́,
То й від голоду в землю лягали.

Земля українська в скорботі мовчить,
Нашу правду ніхто не зламає,
А стогін тих жертв і сьогодні звучить,
Наша пам’ять про них не вмирає.

Ми свічку тримаєм в долонях свої́х,
Наче є оберегом народу,
Щоб більше ніко́ли на землях святих
Не зазнали ми голоду й зброду.

22.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052015