ГОЛОДНІ РОКИ

Голодний тридцять другий рік,
А далі – тридцять третій напослідок.
І досі ми не знаєм жартвам лік…
Госпо́дь зоставсь один-єдиний свідок.

Страшні роки́… Чому́ ж вони були́?
Чому́ це сталось са́ме в Україні?
І ві́дсіч то́му лиху не дали́,
З людей лиша́лись лиш ходячі ті́ні.

Знесилена вмирала тая тінь
У полі, в хаті, в лісі, на дорозі…
Мільйони відбуло́сь таких падінь,
Та вижити вони були́ не в змозі.

Від голоду всі пухли вочевидь,
Зарадити собі не мали змоги,
Розпука, біль… Душа за це болить…
Підкошувались в кожного з них но́ги.

Чому́ нам довело́ся це зазнать?
За що таке з вкраїнцями чинили?
Всіх не могли убить чи розпинать,
Тому́ нещасних голодом мори́ли.

За що таке знущання над людьми?
За що вмирали навіть немолята?
Голодна смерть обня́ла всіх крильми́…
Убивця помагав їй той проклятий.

Не маєм права ми про це забуть!
Обов’язок – це за́вжди пам’ятати.
Місця смерте́й і стогнуть, і ревуть –
Про це всі покоління мають знати.

27.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021