МІЙ ШЛЯХ На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрівався на шляху зо мною, Того я щирим серденьком вітала: «Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті». Я йду шляхом, пісні свої співаю; Та не шукайте в них пророчої науки, - Ні, голосу я гучного не маю! Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, - Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!» З його плачем я спів з'єднаю свій, Бо не такі вже гіркі сльози - спільні. Коли ж на довгому шляху прийдеться Мені почути співи гучні, вільні, - В моїй душі для них луна знайдеться. Сховаю я тоді журбу свою І пісні вільної жалем не отрую. Коли я погляд свій на небо зводжу, - Нових зірок на йому не шукаю, Я там братерство, рівність, волю гожу Крізь чорні хмари вгледіти бажаю, - Тих три величні золоті зорі, Що людям сяють безліч літ вгорі... Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, - Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! ©️Леся Українка З відривного календаря "Криниченька" за 26 березня. ----------