Після прочитання "Я працюю на цвинтарі" Павла Белянського, побачивши у крамниці його ж "Бабуся вмирати не любила" одразу придбала. Книжка прочиталась швидко, стиль автора мені подобається. Прості речі про простих людей, що вимальовують складну картину життя. Історія подана у вигляді коротких оповідань, історій, що відбулись у різний час з різними членами одної родини. З цих оповідок, наче зі шматочків мозаїки читач збирає повну картину життя однієї шахтарської родини. Враження після прочитання лишились неоднозначні. Мені не подобаються герої, хоча не подобаються, мабуть, не правильне слово, просто я не змогла зрозуміти їх і їхній світ.
Після прочитання "Я працюю на цвинтарі" Павла Белянського, побачивши у крамниці його ж "Бабуся вмирати не любила" одразу придбала. Книжка прочиталась швидко, стиль автора мені подобається. Прості речі про простих людей, що вимальовують складну картину життя. Історія подана у вигляді коротких оповідань, історій, що відбулись у різний час з різними членами одної родини. З цих оповідок, наче зі шматочків мозаїки читач збирає повну картину життя однієї шахтарської родини. Враження після прочитання лишились неоднозначні. Мені не подобаються герої, хоча не подобаються, мабуть, не правильне слово, просто я не змогла зрозуміти їх і їхній світ.
19views