КОМУНАРИ
Вожді “свободу” нам дали,
Користуватись не навчили.
Її тримали, як могли,
І нехотя розбили.

Не знали, що з нею робить,
Та й треба йти, було, до праці.
Вже не було кого громить,
Стояли пограбовані палаци.

Усе “загарбане” вернули,
Наїлись, напились.
По тому міцно всі поснули,
А рано піднялись.

Похмілля нам давило скроні,
Йшли на комунівські лани.
В крові назад несли долоні,
Махали нам крильми млини.

А завтра знову жито косим,
Все на комунівській землі.
Хоч всі обдертії і босі,
В руках криваві мозолі,

Та коси — дзень, дзень, дзень,
Кладуть вали грабки...
Так починали новий день
Молоді більшовики.

Осінь прийшла, помолотили,
В район забрали все зерно.
Щось комунарам наділили,
І всі розбіглися давно.

1954 Григорій Сагайдак
КОМУНАРИ Вожді “свободу” нам дали, Користуватись не навчили. Її тримали, як могли, І нехотя розбили. Не знали, що з нею робить, Та й треба йти, було, до праці. Вже не було кого громить, Стояли пограбовані палаци. Усе “загарбане” вернули, Наїлись, напились. По тому міцно всі поснули, А рано піднялись. Похмілля нам давило скроні, Йшли на комунівські лани. В крові назад несли долоні, Махали нам крильми млини. А завтра знову жито косим, Все на комунівській землі. Хоч всі обдертії і босі, В руках криваві мозолі, Та коси — дзень, дзень, дзень, Кладуть вали грабки... Так починали новий день Молоді більшовики. Осінь прийшла, помолотили, В район забрали все зерно. Щось комунарам наділили, І всі розбіглися давно. 1954 Григорій Сагайдак
24views