ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ

(Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо)

В заморськім кра́ї псевдоукраїнці,
Вдягнувли вишиванку й взя́ли стяг,
Але душа лишається в заслі́нці,
І люблять Україну на словах.

Таких, на превеликий жаль, чимало,
Для них війна – це просто слушна мить,
Якої ті роки́ їм бракувало,
Й душа за Україну не болить.

То ж слушним є момент цей для піару,
Де про любов так голосно кричать,
Не мають від війни́ вони удару,
І рятувати ненечку не мчать.

А де ж були́ всі двадцять-тридцять ро́ків?
Покинули Вкраїну ще колись,
За всі роки́ не було жодних кроків,
Зате тепер любити узяли́сь.

За парканом так вигідно кричати,
Бо там тривог і вибухів нема,
Не личить тії маски одягати
І про любов кричати з усіма.

Мовчали стільки літ й заговорили,
Але не тут, а там, за парканом,
Лукавим словом неньку полюбили,
І сиплють ними так, немов піском.

16.08.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1020079