ЛУКАВА ЛЮБОВ

Звідкіль беруться псевдопатріоти,
Котрі Вкраїну люблять на словах?
В словах котрих звучать лукаві ноти…
Самі ж бо у заморських десь світах.

Коли Вкраїна тільки народилась
І ненечка була́, мов немовля,
І нива ще її не колосилась,
Не зорана була́ її рілля.

Тоді Вкраїну стали покидати,
Не думали про доленьку її,
Та оду почали́ тепер співати,
Не кинувши ті теплії краї.

А в мить одну ще й інші долучились,
Бо випала нагодонька така,
Бідою Україноньки прикрились
І кажуть, що в них доля нелегка.

Кричать десь там, як Україну люблять,
Але в біді її лишили тут,
На пляжі із плакатом орків гублять,
І кажуть, що Вкраїною живуть.

Невже любов до ненечки проснулась?
Чому́ ж бо спала всі оті роки́?
Заговорила совість? Стрепенулась?
Чи може кличуть з ненечки стежки́?

У це нікол́и знайте, не повірю,
Що туга за Вкраїною і біль,
І сво́ю думку з ними не розді́лю,
Бо їх лукавість сипле в рану сіль.

І вишиванка псевдопатріота
Не знищила лукавість у душі́,
Їй не відкрились із душі́ ворота…
Полин зостався, терня й спориші.

Защебетали як про Україну,
Як начебто Вкраїна їх болить!
Акцент заморський вплели в солов’їну,
А щирості не чути… Може спить?

На цій землі́ любіть Вкраїну-неньку,
У вибухах й вогні її любіть,
Від ворога рятуйте дорогеньку,
Й нещирість сво́ю в тих краях лишіть.

15.08.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1020185