КРИК І БІЛЬ

Це – крик душі́, це – звірства, біль і сльо́зи,
І згарища, й могили, й чорні дні,
І обстріли, тривоги і погрози,
Й щоразу вісті линуть лиш сумні.

Щоразу кров'ю кро́питься землиця,
Її встеляють защораз тіла́,
Чи при́йде, Боже, день, що це скінчи́ться?
Чи ворог знищить все у нас до тла?

Щоразу рвуться міни і снаряди,
Щодня ідуть герої наші в бій,
Щоразу зазнає́м від сво́їх зради,
Й вбива щоразу ворог чи́юсь з мрій.

Тіла́ ворожа зброя прошиває,
Щораз від всьо́го ворог визволя,
Наш люд щоднини сльо́зи проливає,
Здригається від вибухів земля.

Шматує ворог рідну Україну,
Всівається могилами рілля,
Із неньки ро́бить ворог скрізь руїну,
Вона ридає, наче немовля.

Це – крик і біль, та нас ніхто не чує,
Суцільна рана й чорне полотно…
Чи тишу й спокій нам Госпо́дь вдарує?
Чи буде ПЕРЕМОГИ знамено́?

12.03.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1058959