СТРАЖДАЛЬНЕ ПРИКОРДОННЯ

Стирає ворог наше прикордоння,
Стира його всього́ з лиця́ землі́,
І це – не сон, не марення з спросоння…
Й душі́ живої ні в однім селі.

Стирає ворог Сумщину страждальну,
Чернігівщину також вщент стира,
І ро́бить це потвора так безжально…
Така смертельна у ординців гра.

Десятки сіл там ворогом вже стерто,
Стирає й прикордонні він міста,
Це чи́нить завзято і уперто…
Зрівняти із землею все – мета.

Б’ємо́ на сполох ми щосили в дзвони –
Не чують нас… не чують нас, на жаль,
Благаєм допомоги й оборони,
Бо нищить все той виродок-моsk@ль.

Не чують нас… Ми сам на сам з бідою,
До се́рця рветься ірод звідусіль,
Вмиваємось гіркою ми сльозою,
В нас – згарища і кров’яна купі́ль.

Хоч ти почуй нас, Господи, благаю,
Прикрить нам прикордоння поможи!
Безсилі ми без тебе – добре знаю…
Врятуй нас й Україну збережи!

18.03.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1008832