Українська
English
Року тисяча чотириста якогось...
Стрілася мені Діва, наче з туманів виткана. Одяг на ній дивний, білий, мов лебедине перо, а постать тонка та гнучка, як молода березиця в гаю. Не тутешньої вона крові, бо над чолом її височіє ріг дивовижний — геніном по-їхньому зветься. Стоїть вона гордо, ніби Макош-мати, що нитки долі пряде, а погляд її далекий, за небокрай сягає.
Вітри Бургундії віють у її покривалах, та в очах її — спокій прадавніх духів. Здалося мені на мить, що то не жінка земна, а богиня весни Лада в іноземних шатах явилася, аби серце мандрівника збентежити.
Стрілася мені Діва, наче з туманів виткана. Одяг на ній дивний, білий, мов лебедине перо, а постать тонка та гнучка, як молода березиця в гаю. Не тутешньої вона крові, бо над чолом її височіє ріг дивовижний — геніном по-їхньому зветься. Стоїть вона гордо, ніби Макош-мати, що нитки долі пряде, а погляд її далекий, за небокрай сягає.
Вітри Бургундії віють у її покривалах, та в очах її — спокій прадавніх духів. Здалося мені на мить, що то не жінка земна, а богиня весни Лада в іноземних шатах явилася, аби серце мандрівника збентежити.
Року тисяча чотириста якогось...
Стрілася мені Діва, наче з туманів виткана. Одяг на ній дивний, білий, мов лебедине перо, а постать тонка та гнучка, як молода березиця в гаю. Не тутешньої вона крові, бо над чолом її височіє ріг дивовижний — геніном по-їхньому зветься. Стоїть вона гордо, ніби Макош-мати, що нитки долі пряде, а погляд її далекий, за небокрай сягає.
Вітри Бургундії віють у її покривалах, та в очах її — спокій прадавніх духів. Здалося мені на мить, що то не жінка земна, а богиня весни Лада в іноземних шатах явилася, аби серце мандрівника збентежити.
33переглядів