Перебуваючи у славній Флоренції, року Божого 1450-го, стрів я майстра Джіроламо, великого знавця справ куаферських. Запитав я його про дивну оздобу, що місцеві пані на головах носять, і мовив він мені так:
"Слухай-но, forestiero, аби вчинити істинне бальцо, візьми каркас легкий із дроту чи лози, круглої подоби, як ото дівоче сито. Обмотай його шовками коштовними або оксамитом гаптованим. Але найголовніше — волосся! Мусиш його навколо того обруча хитромудро обплести, аби жодного кінця не виднілося. Додай до того perle — перлів білих, та стрічок золотих, щоби блищало, мов сонце над Арно. А на потилиці закрути пучок тугий, nodo, та косами скроні прикрась, бо без них пані — не пані, а так, міщанка проста".
Перебуваючи у славній Флоренції, року Божого 1450-го, стрів я майстра Джіроламо, великого знавця справ куаферських. Запитав я його про дивну оздобу, що місцеві пані на головах носять, і мовив він мені так: "Слухай-но, forestiero, аби вчинити істинне бальцо, візьми каркас легкий із дроту чи лози, круглої подоби, як ото дівоче сито. Обмотай його шовками коштовними або оксамитом гаптованим. Але найголовніше — волосся! Мусиш його навколо того обруча хитромудро обплести, аби жодного кінця не виднілося. Додай до того perle — перлів білих, та стрічок золотих, щоби блищало, мов сонце над Арно. А на потилиці закрути пучок тугий, nodo, та косами скроні прикрась, бо без них пані — не пані, а так, міщанка проста".
29переглядів