#історія #речі Гральна кістка — це, мабуть, найдавніший спосіб людства перекласти відповідальність за власну дурість на плечі Фортуни. Найстарішим знайденим екземплярам близько 5000 років, і виявили їх у «Спаленому місті» на території сучасного Ірану. Так, поки хтось винайшов колесо, хтось інший вже активно намагався «викинути дубль». Первісні дайси виготовляли з «астрагалів» — надп'яткових кісток овець або кіз. Оскільки ці кістки мали чотири пласкі сторони, вони ідеально підходили для азартних ігор. Власне, звідси й назва, хоча сучасні гравці в D&D навряд чи оцінили б перспективу жонглювання частинами скелета тварини. Стародавні греки та римляни були настільки одержимі кубиками, що навіть Юлій Цезар перед переходом через Рубікон не цитував поезію, а вигукнув знамените: «Alea iacta est» — «Жереб кинуто» (або буквально: «Кістку кинуто»). В середньовічній Європі гральні кістки вважали інструментом диявола, але це нікого не зупиняло — навіть лицарі примудрялися програвати свої обладунки та коней, просто невдало підкинувши шматочок слонової кістки. Цікавий факт: сума цифр на протилежних гранях сучасного кубика завжди дорівнює 7. Це стандарт, який прийшов до нас крізь тисячоліття. Гральна кістка — це ідеальний символ хаосу, затиснутий у сувору геометрію. Вона нагадує нам, що навіть у світі, де все прораховано алгоритмами, іноді достатньо одного легкого руху зап’ястя, щоб життя зробило крутий віраж. 🎲🏛️🏺